Днями колектив гуманітарно-педагогічного факультету Хмельницького національного університету змінив звичні університетські аудиторії на мальовничі простори Подільських Товтр. Культурно-просвітницька екскурсія до Бакоти стала чудовою нагодою не лише для відпочинку, а й для глибокого занурення в історію та культуру рідного краю.
Свою мандрівку викладачі гуманітарно-педагогічного факультету приурочили до 30-річчя рідного факультету.
Дорогою до Бакоти наша мандрівники завітали до села Сутківці. Головний магніт цього села – Покровська церква-фортеця, яка не має аналогів у Європі за своєю архітектурою. Це не просто культова споруда, а справжній середньовічний замок у мініатюрі. Цей унікальний оборонний храм XV століття вразив колег своєю суворою і водночас величною архітектурою. Товстелезні двометрові стіни, бійниці, через які колись захищали подільську землю. Для нас, гуманітаріїв, це стало живою ілюстрацією нашої стійкості: українська культура завжди вміла не лише творити красу, а й міцно тримати оборону. Також піднявшись трохи вище за церкву, побачили руїни Сутковецького замку (XIV–XVI ст.) на сусідньому мисі, звідки відкривається чудовий краєвид на долину річки Ушиця.
Бакота зустріла усіх сонячною літньою погодою та безкраїм плесом Дністра. Мандрівники відвідали знаменитий Бакотський Михайлівський печерний монастир, де дізналися більше про таємниці цього давнього духовного центру, спустилися до води, покаталися на катері по Дністру, охочі змогли поплавати у чистенькій водичці, позасмагати, піднятися вгору на оглядовий майданчик.
На обід ми завітали до нашого стейкхолдера Сергія Толстіхіна, який гостинно зустрів усю нашу команду та смачно пригостив на власній садибі, облаштованій як «Дім мандрівника». Тому ми рекомендуємо усім мандрівникам Бакоти відвідувати й це чудове місце.
Для гуманітаріїв та педагогів така подорож мала особливий підтекст.
Це була жива зустріч із минулим, де кожен камінь дихає історією, а легенди про затоплене село оживають у розповідях екскурсовода, роль якого виконував завідувач кафедри туризму та готельно-ресторанної справи ХНУ Ігор Журба. Це потужне місце сили, яке дозволило відновити внутрішній ресурс після напруженого навчального року та надихнутися на нові педагогічні звершення.
Головною лінією всього дня, звісно, були спогади про становлення і розвиток факультету. Спускаючись стежками до води чи збираючись на оглядовому майданчику, колеги згадували, з чого все починалося 30 років тому, як разом долали виклики, створювали нові спеціальності та виховували покоління талановитих випускників.
Спільні фото на тлі залитої сонцем Бакотської затоки тепер прикрасять літопис факультету. Цей день довів: ГПФ – це не просто місце роботи, це велика, дружня та натхненна родина, яка вміє і плідно працювати, і яскраво святкувати свої ювілеї.
Ця мандрівка подарувала не лише естетичне задоволення, а й новий матеріал для роздумів, який викладачі обов’язково перенесуть у свої лекції та години спілкування зі студентами.
Бакота – це місце сили, яке надихає на новий навчальний рік та нові наукові здобутки.
Тридцять років – це красива віха. Це час підбивати підсумки, пишатися здобутками і, звісно ж, надихатися на майбутнє. Ця поїздка стала чудовою нагодою для перезавантаження, неформального спілкування та зміцнення того самого «командного духу», яким завжди славився наш факультет.
Вітаємо гуманітарно-педагогічний факультет із 30-річчям! Бажаємо нових горизонтів, мирного неба та нових, ще масштабніших, подорожей!
Ukrainian 